Коли робота в радість.
У родині Наталії Іванівни Гайдаржи ніколи не було медиків, тому і не було якогось конкретного прикладу для наслідуванні. Але навіть коли дітьми бавилися, вона завжди лікувала ляльок, подруг, бабусю – їй вже тоді це подобалося. А в 11-му класі дівчина вже не сумнівалася ким хоче стати, не вагалася із вибором професії: “буду вступати тільки в медичний інститут”. Така категоричність викликала тільки повагу.
Але доля вирішила випробувати дівчину: за сімейних обставин Наталія не вступала до медичного вузу одразу після школи. Був, як говориться, час для роздумів. І він показав, що вибір був цілком усвідомлений. Мета на певний час лише віддалилася, але не зникла. Після підготовчих курсів, під час яких вона ще працювала санітаркою в акушерському відділенні однієї з Одеських лікарень, дівчина стала студенткою лікарського, зараз медичного, факультету.
Роки навчання – це роки набуття необхідних знань певного (хай і не великого) практичного досвіду і, що особливо важливо, визначення подальшої лікарської стезі. Як визнає сама Наталія Іванівна, її спочатку “тягнуло до хірургії”. Але одна із мудрих і досвідчених наставниць запропонувала не квапитись з вибором і придивитись до отоларингології. Порада була слушною, тож випускниця Гайдаржи обрала своєю спеціалізацією саме отоларингологію (простіше –ЛОР) і незвичайну, а дитячу. І ніколи про це не жалкувала. Своє професійне становлення Наталія Іванівна розпочала в 1999 році в якості лікаря-інтерна Арцизької міської лікарні, де за два роки здобула кваліфікацію лікаря отоларинголога. Деякий час пропрацювала в тій же лікарні, а з 2008 року вона стає подільчанкою, оскільки чоловіка перевели по роботі саме в наше місто. І вже за цей час Наталія Іванівна Гайдаржи стала невід’ємною частинкою системи охорони здоров’я Подільська.
Які чинники визначають професіоналізм лікаря? Звичайно, глибокі знання своєї професії. І не тільки її основ, але й найменших нюансів. А їх можна отримати, лише постійно навчаючись. Після інтернатури-семінари, конференції, самоосвіта, курси підвищення кваліфікації тощо, а також переймання досвіду більш досвідчених колег, зокрема В.С.Затули, одного з наших відомих лікарів.
З роками Наталія Іванівна сама стала лікарем вищої категорії, спеціалістом, якого знають і поважають в місті. І не тільки в Подільську. Її пацієнтами є жителі всіх сусідніх районів. Щоденно вона приймає від 30 до 40 людей, а ще додаємо ургентацію. І доба завантажена “під зав’язку”, при цьому організованість, відповідальність, пунктуальність на самому високому рівні. Хочеться підкреслити ще одне: вона дитячий отоларинголог. І тому більшість її пацієнтів – дітки, а це особлива справа. Прекрасне знання вікової психології, вміння налагодити контакт з дитиною, постійна готовність до дії в нестандартних ситуаціях( а таких в її практиці бувало немало:намистинки, кульки, горішки, батарейки і навіть колосок доводилось діставати з горлечка, вушка або носика) – невід’ємні складові професійної майстерності Н.І.Гайдаржи.
Тож не одна мати глибоко вдячна Наталії Іванівні за врятоване здоров’я, а іноді і життя її дитини. І чомусь не дивуєшся коли на подільських сайтах на прохання порадити хорошого лікаря отоларинголога пишуть прізвище Гайдаржи.
