Легенда Подільської медицини

Не думаю, що багато людей знають початкове значення слова «ветеран», хоча в повсякденному житті ми користуємось ним доволі часто.

Ветеранами в Давньому Римі називали когорту найбільш навчених, досвідчених воїнів, тих, хто пройшов багато випробувань, мудрих і поміркованих. Ветеранська когорта була опорою і надією римської армії.

Все це легко проецирується на сучасне життя. Основою колективу будь-якого підприємства, установи, організації, безумовно, є саме такі люди.

Ветерана праці лікаря – терапевта Олену Іванівну Жуковську, не боячись перебільшення, можна назвати легендою медицини Подільська. Судіть самі.

Вся її лікарська діяльність пов’язана з нашим містом, а це більше п’ятдесяти років. І весь цей час – життя з почуттям вдячності долі за можливість бути медичним працівником. Як кажуть , Господь поділився владою своєю – довірив обраним, зокрема, їй вмінню лікувати.

Як можна вмістити в декілька рядків розповідь про піввікове служіння ПРОФЕСІЇ.

В 1963 році молода лікар розпочала свій шлях до вершин професійної майстерності. Спочатку рядовим терапевтом. Навчалась у тих, хто працював поруч, сама багато читала спеціалізованої літератури, постійно відвідувала семінари, науково-практичні конференції тощо. По натурі перфекціоністка (в розумних межах), намагалась стати однією з найкращих. І стала. Вмінням лікувати оволоділа повною мірою.

Прекрасний діагност, досвідчений практик, Олена Іванівна стала затребуваним і популярним серед подільчан спеціалістом.

Слова «Жуковська визначила діагноз: це…..» практично завжди справджувались. Тож цілком закономірно, що через певний час її призначили завідувачкою терапевтичного відділення з виконанням обов’язків районного терапевта. Дуже скоро відділення стало одним з найкращих в лікарні, бо Олена Іванівна вимагала і від середнього, і молодшого медичного персоналу такої ж відповідальності, як і від себе.

Однією з відмінних рис лікаря Олени Жуковської було намагання ділитись передовим досвідом (як казали у ті часи) зі своїми колегами. Часто буваючи на семінарах терапевтів у багатьох містах колишнього Союзу, знайомлячись з досягненнями лікарів інших республік, прагнула втілювати їх в практику роботи свого відділення, поліклініки, лікарні в цілому. Не один десяток років була керівником проходження інтернатури випускниками медінститутів, передаючи їм свої знання, навчаючи не тільки практики, а й філософії медицини: не нашкодь.

Більше 20 лікарів – терапевтів, які працюють в медичних закладах міста, вважають своїм наставником і вчителем у професії саме Олену Іванівну. Серед них знані у місті лікарі Соловйова В.С., Гаранська З.Г., Гук І.М., Петренко Н.Й. , Мукан С.Ю. тощо. А взагалі близько 150 підопічних лікаря-ветерана працюють у системі охорони здоров’я Одеської області.

У 2004 році Олені Іванівні Жуковській було присвоєно звання «Заслужений лікар України». Цілком і беззаперечно заслужено.

Після виходу на пенсію продовжує працювати лікарем-консультантом кабінету функціональної діагностики, вважає, що її величезний досвід буде в нагоді для лікарні і її пацієнтів.

Не можна не сказати і про те, що Олена Іванівна і як лікар продовжилась ( і цим вона пишається) у своїх дітях і онуках : син Олександр – нині головний лікар Подільської лікарні, старший онук Дмитро – лікар однієї з одеських лікарень, дружини сина і онука – теж медики. Хто знає, може, і правнучка Сонечка колись обере медичну стезю, щоб продовжувалась лікарська династія Жуковських, започаткована Вілем Олександровичем Жуковським – головним лікарем Котовської центральної лікарні.